Новини
Республіканська Християнська партія (заснована політв’язнями комуністичного окупаційного режиму – Михайлом і Богданом Горинями, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими політв’язнями й українськими патріотами, які в умовах московської окупації України та тоталітарної комуністичної диктатури боролись з імпер-шовіністичним режимом за права української нації мати незалежну державу), завжди послідовно відстоювала і підтримувала діяльність в Україні незалежних засобів інформації, а також права громадян на свободу слова та інші демократичні цінності. Завдяки борцям за Свободу й Незалежність України ці принципи були здійснені у серпні 1991 р. із проголошенням Верховною Радою Акту про Незалежність України та звільненням від комуністичної диктатури. Ці принципи знайшли своє відображення як у партійній програмі РХП так і у практичних діях партії на благо України, адже лідери РХП були учасниками написання та прийняття у червні 1996 року Конституції України.
Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.
У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся 14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд привітав Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою РХП єднають давні дружні стосунки. Голова РХП Микола Поровський виступив із доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...
ДетальнішеДетальніше
Михайло ГОРИНЬ - член Центрального Проводу, почесний голова РХП
Народився 17 червня 1930 року в с. Кнісело Жидачівського р-ну на Львівщині.
1954 року закінчив факультет логіки та психології Львівського університету, працював учителем та директором шкіл у Дрогобицькій області.
З 1961 року - на науковій роботі у Львові. Один з організаторів національно-визвольного руху, що дістав назву шістдесятництво.
Заарештований 26 серпня 1964 року і засуджений на 6 років таборів суворого режиму за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. Карався в Мордовських концтаборах та у Володимирському централі.
Звільнившись, працював на будівництві на Рівненщині, згодом на заводі “Кінескоп”. За видання “Бюлетня Української Гельсінкської Групи” заарештований 3 грудня 1981 року і засуджений на 10 років таборів особливо суворого режиму з визнанням особливо небезпечним рецидивістом.
Карався в концтаборі Кучино на Уралі. Звільнений 2 липня 1987 року.
Став членом редколегії “Українського вісника”, головою Українського підкомітету Міжнаціонального комітету захисту політв’язнів, членом виконкому відновленої УГГ.
У вересні 1989 року обраний Головою секретаріату НРУ, в 1990 - заступником голови і Головою Політради НРУ.
Ініціатор і організатор Ланцюга єднання, Свята козацької слави, Всеукраїнського міжнаціонального конгресу в Одесі, “дитячої дипломатії”, Ліги партій країн Міжмор’я.
У березні 1990 року обраний народним депутатом від Залізничного в.о. № 260 м. Львова, співголова “Народної Ради” у Верховній Раді України.
Голова УРП з травня 1992 до жовтня 1995 року, потім Почесний Голова УРП.
Один із засновників РХП. На установчому з’їзді РХП обраний членом Центрального Проводу.
