Ми, націонал-демократи 90-х років, створювали Українську Державу для українців – заради здійснення української національної ідеї, добробуту українських громадян, соціальної справедливості, українського національного відродження та щасливого майбутнього прийдешніх поколінь українців. Нам чимало вдалося здійснити.

Однак, через розбрат  між  лідерами «помаранчевих»,  відсутності досвіду та браку політичної волі у очільників держави, міжпартійних  чвар,  спецоперацій московської агентури, спрямованої на розкол національно- демократичних сил,  до влади в Україні прийшли ті, для кого Україна тільки географічне поняття. Вони  боролися проти Незалежності і їм в Україні потрібні тільки  матеріальні ресурси –  надра, підприємства та ще дешева робоча сила. Вони  ненавидять все українське, продовжують русифікацію, хочуть запровадити російську мову як державну і є прислужниками  Москви.

В Україні ними створено криміналізовану, корумповану, спрямовану проти українського відродження систему влади, яка прагне позбавити українців права  на кращу долю. Тільки за два останні роки провладні олігархи вивели із України в офшорні зони, зокрема на Кіпр,  53 млрд. долл. – що дорівнює двом річним бюджетам України. Кількість міліардерів за роки влади Партії Регіонів подвоїлася, і кількість зубожілого населення теж подвоїлася. Владоможці Президента Януковича «дерибанять» залишки державної власності – порти, енергокомплекс, землю, ліси. Як наслідок такої злочинної, щодо України, діяльності  з’явилась реальна загроза дефолту – в результаті якого – падіння курсу гривні, втрата В той же час, піднятий вік виходу людей на пенсію (при тому що тривалість життя зменшується), скасовано ряд пільг «чорнобильцям», «афганцям», «дітям війни».

Бо не за таку Україну я і мої побратими боролися у 90-х роках, не за  таку Україну йшли на смерть кращі сини і доньки української нації – героїчні воїни УПА та підпілля ОУН. Загроза державності та долі і добробуту українців зобов’язує мене знову стати до боротьби у Парламенті за кращу долю України.

Наприкінці 90-х років я відійшов від парламентської політики – навчався в Академії Державного Управління (факультет вищих керівних кадрів), здобув фах магістра державного управління і працював 1-м заступником Голови Комітету з енергозбереження над завданнями енергетичної безпеки України. Згодом  зайнявся письменницькою творчістю. Однак від виборів до виборів ситуація в Україні стає все гіршою і я усвідомлюю, що у Новій Верховній Раді не обійтися без досвідчених і загартованих політичних бійців. Нас, націонал-демократичної опозиції у ВР 1-го скликання було всього 110, але ми і Декларацію про суверенітет прийняли і Незалежність проголосили і Прапор та Герб України затвердили. А нинішня опозиція заслабка – допустили прийняття закону, що уневажнює державний статус української мови, харківської угоди не заблокували, за якої здано Росії Севастополь.

Тож я, як борець за волю України і  національні права українців та соціальну справедливість, бажаю вивести український народ з стану до якого довели Україну нинішня криміналізована олігархічна влада. Я  боровся, борюся і буду боротися проти промосковської русифікаторської політики влади, проти розкрадання державної і народної власності,  проти їх діяльності спрямованої на зубожіння українців. Я борюся і буду боротися за українську Україну із соціально справедливим устроєм, державною загальнонародною власністю на підприємства, енергетичний комплекс, надра і землю, за Україну без олігархів і злодіїв у владі.

Що потрібно зробити суспільству?

-         Передусім обрати до Верховної Ради свідомих українців – чесних і патріотичних перевірених людей із християнськими переконаннями для яких інтереси України, добробут виборців є пріоритетними. Верховну Раду із «заповідника» багатіїв-неукраїнців виборці мають перетворити у конструктивний орган державного будівництва.